Депривокс инструкция по применению

Депривокс инструкция по применению

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой. По 10 таблеток в блистере. По 2 или 5, или 10 блистеров в картонной коробке.

1 таблетка, покрытая оболочкой, содержит 50 мг или 100 мг флувоксамина малеат

Хранить при температуре не выше 25 ° С в оригинальной упаковке. Срок годности — 3 года.

Депривокс — антидепрессивный препарат. Флувоксамин является мощным ингибитором обратного захвата серотонина нейронами головного мозга.и имеет минимальное родство с подтипами серотониновых рецепторов. Препарат имеет незначительную способность связываться с α-адренорецепторами, ß-адренорецепторами, гистаминергическими, мускариновыми, холинергическими или допаминергическими рецепторами. Депривокс вызывает клинически значимое замедление сердечного ритма (от 2 до 6 сокращений в минуту).

Показания к применению. Депрессия. Обсессивно-компульсивное расстройство (ОКР).

Передозировка может вызывать тошноту, рвоту, диарею, сонливость и головокружение, возможны тахикардия, брадикардия, гипотензия, нарушение функции печени, судороги и кома. Лечение поддерживающее и симптоматическое.

Депривокс не следует применять в период беременности и лактации.

При применении Депривокса возможны головокружение, нарушение чувствительности (включая парестезии, визуальные нарушения и ощущение электрического поражения), нарушения сна (включая бессонницу и яркие сновидения), возбуждение, раздражительность, частичная спутанность сознания, эмоциональная нестабильность, головная боль, тошнота и / или рвота, диарея, потливость, сердцебиение, тремор и тревожность; кровотечение, суицидальное мышление, суицидальное поведение, глаукома, мидриаз, гипотензия, артралгия, миалгия, переломы костей, расстройства мочеиспускания, астения, общее недомогание, синдром отмены препарата..

Депривокс противопоказан больным с повышенной чувствительностью к флувоксамину малеат или к любому из других компонентов препарата, при беременности и лактации, детям до 18 лет, кроме пациентов с ОКР.

Депривокс рекомендовано с осторожностью назначать пациентам пожилого возраста и пациентам, которые одновременно применяют лекарства, влияющие на функцию тромбоцитов.

Для молодых взрослых пациентов (в возрасте до 25 лет) с психическими расстройствами показан повышенный риск суицидального поведения при лечении антидепрессантами.

Весь контент iLive проверяется медицинскими экспертами, чтобы обеспечить максимально возможную точность и соответствие фактам.

У нас есть строгие правила по выбору источников информации и мы ссылаемся только на авторитетные сайты, академические исследовательские институты и, по возможности, доказанные медицинские исследования. Обратите внимание, что цифры в скобках ([1], [2] и т. д.) являются интерактивными ссылками на такие исследования.

Если вы считаете, что какой-либо из наших материалов является неточным, устаревшим или иным образом сомнительным, выберите его и нажмите Ctrl + Enter.

  • Код по АТХ
  • Действующие вещества
  • Показания к применению
  • Форма выпуска
  • Фармакодинамика
  • Фармакокинетика
  • Использование во время беременности
  • Противопоказания
  • Побочные действия
  • Способ применения и дозы
  • Передозировка
  • Взаимодействия с другими препаратами
  • Условия хранения
  • Срок годности
  • Фармакологическая группа
  • Фармакологическое действие
  • Код по МКБ-10
  • Производитель

Депривокс является антидепрессантом. Входит в категорию избирательных ИОЗС нейронального типа.

Код по АТХ

Действующие вещества

Фармакологическая группа

Фармакологическое действие

Показания к применению Депривокса

Применяется для лечения депрессии, а также ОКР.

Форма выпуска

Выпуск в таблетках – по 10 штук внутри блистера. В отдельной упаковке – 2, 5 либо 10 блистерных пластинок с таблетками.

[1], [2]

Фармакодинамика

Тесты относительно синтеза с окончаниями продемонстрировали, что вещество флувоксамин – это мощный ИОЗС как при действии in vitro, так и при действии in vivo. Он обладает минимальным сродством с подтипами рецепторов серотонина.

Лекарство обладает слабой способностью синтеза с α-, а также ß-адренорецепторами, а помимо этого с мускариновыми, гистаминергическими, ацетилхолиновыми либо дофаминергическими окончаниями.

Фармакокинетика

Флувоксамин полноценно всасывается после употребления таблетки внутрь. Пиковые плазменные значения наблюдаются спустя примерно 3-8 часов после употребления ЛС. Из-за того, что лекарство подвергается эффекту 1-ого прохождения, уровень биодоступности доходит только до 53%. Фармакокинетические параметры вещества не изменяются при сочетанном приёме с едой.

В состоянии in vitro флувоксамин синтезируется с плазменным белком на 80%. Распределительный объём составляет 25 л/кг.

Вещество подвергается интенсивному печеночному метаболизму. Хотя при тестах in vitro основным изоэнзимом (участником процессов метаболизма активного компонента ЛС) является элемент CYP2D6, показатели внутри плазмы у людей с пониженным уровнем активности элемента CYP2D6 лишь немного выше аналогичных значений у людей с интенсивным метаболическим процессом.

Срок полураспада из плазмы равен приблизительно 13-15-ти часам после одноразового употребления лекарства и немного удлиняется (до 17-22-х часов) в случае многоразового употребления. При этом показателей равновесной плазменной концентрации после многократного употребления вещество достигает за период 10-14-ти суток.

Интенсивная трансформация компонента наблюдается внутри печени – в основном с помощью процесса окислительного деметилирования. При этом формируется минимум 9 продуктов распада, экскретируемых почками. Неактивными являются 2 основных продукта распада вещества. Флувоксамин – это сильный ингибитор элемента CYP1А2. Помимо этого он умеренно замедляет действие компонентов CYP2C с CYP3A4, а также обладает лишь предельным замедляющим воздействием на элемент CYP2D6.

Фармакокинетика действующего компонента Депривокса линейна (в случае приёма одноразовой порции ЛС).

Равновесные плазменные значения превышают показатели, рассчитанные по информации для одноразовой дозировки, а также диспропорционально выше в случае использования больших дневных дозировок.

Использование Депривокса во время беременности

Эпидемиологические сведения показывают, что приём избирательных ИОЗС (среди которых и вещество флувоксамин) во время беременности, в особенности на её поздних сроках, может повысить вероятность развития у новорожденных гипертензии лёгких (персистирующего типа). Случаев появления подобного нарушения вследствие приёма ЛС фиксировалось 5 на 1000 беременностей. В целом же отмечается 1-2 таких случая на 1000.

Запрещается назначать Депривокс беременным. Подобное применение может быть оправдано исключительно в ситуациях, когда состояние пациентки требует использования данного лекарства.

Были отмечены единичные случаи развития у новорожденных синдрома отмены в результате использования ЛС на поздних сроках беременности. Вследствие приёма СИОЗС в период 3-го триместра у отдельных новорожденных возникали проблемы с дыханием/глотанием, а кроме того гипогликемия, судороги, расстройство мышечного тонуса, цианоз и тремор. Также отмечалась нестабильность температурных показателей, дрожание, ощущение сонливости, вялости и раздражительности, постоянный плач, расстройство сна и рвота. Все эти проявления могут требовать продления периода госпитализации.

Малые части лекарства проходят внутрь материнского молока, из-за чего запрещается назначать его кормящим матерям.

Противопоказания

Среди противопоказаний: комбинированное использование с рамелтеоном, тизанидином либо ИМАО. Терапию разрешается начинать минимум спустя 2 недели после отмены применения необратимых ИМАО, а также на следующие сутки после прекращения приёма обратимых ИМАО (таких, как линезолид либо моклобемид). Начинать использовать любое лекарство из категории ИМАО разрешается минимум спустя 1-ну неделю после завершения применения Депривокса.

Читайте также:  Аналог детралекса при варикозе цена

Запрещается назначать также людям с наличием непереносимости вещества малеат флувоксамин либо прочих элементов лекарства.

Побочные действия Депривокса

Приём таблеток может спровоцировать появление таких побочных эффектов:

  • реакции системного кровотока и лимфы: возникает кровотечение (сюда входят кровотечения в области ЖКТ, гинекологического типа, а также пурпура с экхимозами);
  • эндокринные патологии: неадекватный показатель секреции АДГ и развитие гиперпролактинемии;
  • нарушения питания и расстройства метаболических процессов: утрата аппетита, сопровождающаяся анорексией, снижение либо повышение веса, а также развитие гипонатриемии;
  • психические болезни: ощущение спутанности сознания, появление суицидальных мыслей, галлюцинаций, развитие мании либо суицидального поведения;
  • нарушения в работе НС: появление ощущения нервозности, сонливости, возбуждения, а также тревожности. Может развиваться тремор, бессонница, головная боль, атаксия, а кроме того экстрапирамидные нарушения и головокружение. Наблюдаются также судороги, симптомы, схожие с нейролептическим синдромом злокачественного характера, а помимо этого серотониновая интоксикация, дисгевзия и парестезии с акатизией/психомоторным возбуждением;
  • проявления в области зрительных органов: развитие мидриаза либо глаукомы;
  • нарушения сердечной функции: тахикардия и учащение сердцебиения;
  • сосудистые расстройства: ортостатический коллапс;
  • реакции со стороны ЖКТ: развитие запора, тошноты, абдоминальных болей, диспепсических явлений, рвоты, поноса и сухости ротовых слизистых;
  • проявления со стороны гепатобилиарной системы: расстройства в работе печени;
  • дерматологические нарушения и реакции подкожного слоя: появление гипергидроза, признаков светочувствительности, а также проявлений аллергии (таких, как зуд, высыпания и отёк Квинке);
  • нарушения функции ОДА, костных и соединительных тканей: развитие миалгии либо артралгии, а также переломы костей. Эпидемиологические тесты, которые в основном проводились с пациентами старше 50-ти лет, продемонстрировали увеличенную вероятность переломов костей у лиц, принимающих трициклики либо СИОЗС. Определить механизм, вызывающий подобное нарушение, не удалось;
  • нарушения функции почек и системы мочеиспускания: проблемы с мочеиспусканием (сюда входит недержание и задержка мочи, а также энурез и никтурия с поллакиурией);
  • проявления со стороны грудных желез и репродуктивных органов: развитие аноргазмии либо галактореи, а также задержанная эякуляция и менструальные нарушения (среди них гипоменорея с аменореей, а также кровотечение из матки и гиперменорея);

системные расстройства: развитие астении либо общего состояния недомогания, а также синдрома отмены.

[3], [4], [5]

Способ применения и дозы

Лекарство следует проглатывать, не жуя, запивая при этом водой.

При депрессии (у взрослых).

Размер требуемой начальной дозы равен 50-ти либо 100 мг за день. Употреблять её необходимо однократно за сутки; рекомендуется перед сном. Повышать дозировку можно с назначения врача, делать это постепенно, до момента, когда будет получен клинический результат. Наиболее действенной считается дневная доза в размере 100 мг. Подбирать дневную дозировку необходимо индивидуально, учитывая реакцию пациента на лекарство. За день разрешается принять не больше 300 мг. В случае назначения дозировок, которые превышают границу 150-ти мг, требуется поделить её употребление на несколько приёмов за день (2-3 раза). По требованиям ВОЗ, после того, как признаки депрессии у пациента исчезнут, следует продолжать терапию минимум в период ещё 6-ти месяцев.

Для предотвращения развития рецидива необходимо принимать за день по 100 мг Депривокса.

При лечении ОКР (у детей от 8-ми лет и взрослых).

Стартовая дневная доза равна 50-ти мг в период первых 3-4-х суток курса, а далее её постепенно увеличивают до момента достижения максимально возможной эффективной дозировки (в основном её размер равен 100-300 мг за день). Максимальная взрослая доза за день составляет 300 мг, а детская (дети старше 8-ми лет) – 200 мг. Дозировки, размеры которых не превышают 150-ти мг, употребляют однократно за сутки (рекомендовано перед сном). В случае назначения дозировок размером больше 150-ти мг, необходимо поделить порцию на 2-3 употребления за день. После достижения лекарственного эффекта следует продолжать курс дальше, в дозировке, которая подбирается с учётом терапевтического результата. При отсутствии симптомов улучшения состояния после 10-ти недель курса требуется пересмотреть целесообразность последующего приёма ЛС.

Хотя нет информации о систематических тестах касательно выявления границ допустимой длительности использования лекарства, в связи с тем, что ОКР является хронической болезнью, считается целесообразным продолжать терапию больше 10-ти недель даже лицам, у которых наблюдается терапевтический результат. Дозировка подбирается каждому больному отдельно, тщательным образом – чтобы человек проводил поддерживающее лечение в минимально эффективных порциях. Периодически требуется пересматривать необходимость продолжения курса. Людям, которым помогла фармакотерапия, может назначаться также поведенческая психотерапия в качестве вспомогательного метода лечения.

Отменять лекарство нужно постепенно, не делая это резко. После принятия решения об отмене ЛС дозировку следует постепенно уменьшать в период 1-2-х недель, чтобы снизить вероятность появления синдрома отмены. Если вследствие понижения дозировки либо после завершения употребления ЛС признаки вышеуказанного синдрома всё равно появились, необходимо вернуться в прежний режим приёма. Далее уменьшение дозировки может продолжиться (под наблюдением врача), но ещё более постепенно.

При недостаточности почек либо печени, а также сердечных патологиях.

Людям с подобными нарушениями требуется начинать лечение с использованием Депривокса с минимально возможных эффективных доз. При этом во время терапии больного должен постоянно контролировать лечащий доктор.

[6], [7]

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: fluvoxamine, 5-метокси-1-[4-(трифторметил)феніл]-1-пентанон(Е)-О-(2-аміноетил)оксим гідрогенмалеат;

основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі круглі, двоопуклі, вкриті оболонкою таблетки, з рискою з обох боків і позначкою “FLM 50” (таблетки по 50 мг) або “FLM 100” (таблетки по 100 мг) з одного боку.

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою містить 50 мг або 100 мг флувоксаміну малеату;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний,

крохмаль попередньо желатинізований, натрію стеарилу фумарат, манітол, макрогол 6000,. тальк, титану діоксид (Е 171), метилгідроксипропілцелюлоза.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Код АТС N06A B08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Депривокс (флувоксамін) належить до групи антидепресантів. Механізм

Читайте также:  Infective endocarditis

дії флувоксаміну пов’язаний із специфічним пригніченням зворотного захоплення серотоніну

нейронами головного мозку. Вплив на процес норадренергічної передачі у дослідах на

тваринах був мінімальним. У дослідженнях зв’язування рецепторів флувоксамін майже не

виявив афінності до мускаринових, гістамінових, альфа-адренергічних і серотонергічних

Депривокс викликає клінічно значуще сповільнення серцевого ритму (від 2 до 6 скорочень/хв). Повідомлялося про незначні деполяризаційні зміни на електрокардіограмі при застосуванні препарату, але зв’язок цих змін із застосуванням Депривоксу не підтверджувався. Інші ефекти на серцеву діяльність не виявлені. Вплив препарату Депривокс на пацієнтів із тяжкими серцевими розладами спеціально не вивчався.

Фармакокінетика. Після перорального застосування флувоксаміну малеату препарат швидко та повністю всмоктується. На ступінь абсорбції прийом їжі не впливає. Максимальний рівень концентрації у плазмі крові досягається через 2-8 годин. Період напіввиведення з плазми крові становить 15-19 годин після однієї дози та 17-22 години — після повторної дози. Через 14 діб після постійного прийому препарату досягається рівноважна концентрація.

Біодоступність Депривоксу становить близько 50 %. Рівень у плазмі крові підвищується пропорційно підвищенню дози у діапазоні 100-300 мг на день.

Фармакокінетичний профіль у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такого у загальній популяції хворих. У пацієнтів з печінковою недостатністю рівень флувоксаміну в плазмі крові підвищений.

70-80 % флувоксаміну оборотно зв’язується білками плазми крові. Флувоксамін метаболізується печінкою, головним чином шляхом окислення, на щонайменше 9 метаболітів, які екскретуються нирками.

Приблизно 4 % від застосованої дози виводиться із сечею.

Доклінічні дослідження щодо безпеки. Дані щодо хронічної токсичності, генотоксичності, карциногенності, репродуктивної токсичності та фармакологічної небезпеки відсутні.

Також проводилися дослідження токсокінетики та біотрансформації.

Показання для застосування. Лікування і профілактика депресивних розладів.

Лікування oбсесивно-компульсивних розладів.

Спосіб застосування та дози. Початкова денна доза для дорослих становить 50 мг протягом тижня. Дозу поступово підвищують до досягнення ефективної дози. Ефективна денна доза звичайно становить 100-200 мг і може в деяких випадках бути підвищена до 300 мг на день.

Денна доза, що перевищує 100 мг, має бути розділена на два або три прийоми.

Поліпшення стану треба очікувати через 2-4 тижні терапії адекватною дозою препарату. Рекомендується продовжувати лікування до досягнення відсутності у пацієнта симптомів протягом 4-6 місяців.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи та запивати водою.

Рекомендована початкова денна доза протягом першого тижня лікування становить 50 мг. Далі дозу поступово підвищують до досягнення ефективної дози. Для дорослих звичайна денна доза препарату Депривокс складає 100-200 мг. Максимальна доза — 300 мг на день. Якщо поліпшення стану пацієнта не спостерігається протягом 10 тижнів, лікування Депривоксом слід переглянути. Не проводилося жодних досліджень щодо тривалості лікування препаратом Депривокс.

Внаслідок хронічного характеру лікування рекомендується продовжувати лікування не менше 10 тижнів після появи задовільної терапевтичної відповіді Депривокс.

Доза для кожного пацієнта повинна бути підібрана індивідуально, щоб проводити терапію мінімальною ефективною дозою; тривалість курсу лікування слід періодично коригувати.

Пацієнтам які добре реагують на курс терапії препаратом Депривокс, рекомендується комбінація медикаментозної терапії та поведінкової терапії.

Печінкова та ниркова недостатність, серцеві захворювання:

У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю або з тяжкою серцевою недостатністю терапію препаратом Депривокс слід починати з низьких доз і за умови постійного контролю.

Побічна дія.

Можливі нижченаведені побічні ефекти.

Найчастіші (> 10 %) – нудота.

Часті (1-10 %) — диспепсія, запор, розлади шлунково-кишкового тракту, діарея, черевний біль, часте серцебиття, астенія, сонливість, гіпокінезія, тривожність, знервованість, тремор, головний біль, сухість слизової рота, безсоння, запаморочення, блювання, втрата апетиту, пітливість, ажитація, порушення мислення.

Рідкі (0,1–1 %) — постуральна гіпотензія, артралгія, міалгія, атаксія, сплутаність свідомості, дистонія, порушення (затримка) еякуляції.

Дуже рідкі (0,01-0,1 %) — функціональні розлади печінки, екстрапірамідний синдром, тахікардія, бульозний дерматоз, фотосенсибілізація, конвульсії, манії, галюцинації, гіпонатріємія, галакторея, рясні кровотечі (звичайно екхімоз і пурпура).

Повідомлялося про синдром відміни препарату Депривокс, що характеризується головним болем, нудотою, парестезією, запамороченням і тривожністю. Раптового припинення лікування Депривоксом треба уникати. Більшість симптомів, що супроводжують відміну препарату Депривокс, не тяжкі та минають самі по собі.

Протипоказання.

Депривокс не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО. Препарат Депривокс призначають через два тижні після завершення терапії інгібіторами МАО.

Флувоксаміну малеат не слід призначати пацієнтам з відомою гіперчутливістю до флувоксаміну малеату або до будь-якої речовини, що входить до складу таблетки.

Передозування.

Мали місце повідомлення про передозування препаратом Депривокс, призначеного як монотерапія або у комбінації з іншими препаратами. Для більшості випадків передозування характерні шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання та діарея), сонливість, запаморочення. Крім цього були повідомлення про серцеві порушення (тахікардія, брадикардія та гіпотензія), розлади свідомості, конвульсії, кому та розлади функції печінки.

У поодиноких випадках мало місце передозування при застосуванні препарату Депривокс в комбінації з іншими лікарськими засобами.

Є повідомлення про смерть пацієнтів, які свідомо прийняли надто велику дозу препарату Депривокс у комбінації з іншими лікарськими засобами або у виняткових випадках — тільки Депривокс.

Найвища прийнята пацієнтом зафіксована доза препарату Депривокс (флувоксаміну) становить 10 000 мг; вдалося досягти повного відновлення стану пацієнта за допомогою симптоматичного лікування.

Лікування при передозуванні. Препарат Депривокс (флувоксамін)не має специфічних антидотів. У випадку передозування відразу після прийому таблеток слід промити шлунок і розпочати симптоматичне лікування. Рекомендується застосування активованого вугілля та проносних засобів (від проносного слід відмовитися при діареї).

Особливості застосування.

При переході від терапії інгібіторами МАО до терапії препаратом Депривокс (флувоксаміном) курс лікування слід починати

щонайменше через два тижні після завершення терапії незворотними інгібіторами МАО

або зворотними інгібіторами МАО відповідно з інструкцією для застосування, що додається до Стислої характеристики продукту – використовуваного інгібітору МАО.

Терапію інгібіторами МАО слід починати щонайменше через тиждень після завершення терапії препаратом Депривокс (флувоксаміном).

У пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю та у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю зрідка відмічається підвищення рівня ферментів печінки з вираженою симптоматикою. В таких випадках слід відмінити препарат.

Читайте также:  Дюспаталин при дискинезии желчевыводящих путей

Стосовно хворих на епілепсію слід додержуватись особливої обережності. У випадку виникнення конвульсій — терапію препаратом Депривокс (флувоксаміном) слід припинити.

Як при будь-якому лікуванні депресії, на початку лікування існує ризик розвитку суїцидального настрою внаслідок затримки між початком лікування та клінічним поліпшенням; як і при застосуванні усіх антидепресантів, повний терапевтичний ефект може нічим не проявлятися протягом двох і більше тижнів.

Як і при застосуванні багатьох інших антидепресантів, препарат Депривокс (флувоксамін) слід відмінити у разі розвитку маніакальної фази.

Рекомендується регулювати дозу для пацієнтів похилого віку, які звичайно набагато чутливіші до побічної дії препарату.

На сьогодні даних щодо застосування препарату Депривокс (флувоксаміну) для лікування у дітей та підлітків до 18 років недостатньо.

Повідомлялося про рідкі випадки кровотеч (звичайно екхімозу та пурпури). Препарат Депривокс (флувоксамін) слід застосовувати обережно при лікуванні пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що негативно впливають на функцію тромбоцитів (атипових, антипсихотичних засобів, нейролептиків фенотіазинового ряду, трициклічних антидепресантів, нестероїдних протизапальних засобів, ацетилсаліцилової кислоти), або із попередньо встановленим високим ризиком кровотеч.

Щоб уникнути синдрому відміни, наприкінці лікування дози треба знижувати поступово.

Клінічний досвід сумісного застосування препарату Депривокс та електрошокової терапії недостатній.

Клінічні дані щодо застосування препарату Депривокс (флувоксаміну) для лікування вагітних відсутні. Доклінічні дослідження не виявили жодних негативних ефектів терапевтичних доз препарату на перебіг вагітності, розвиток плоду, пологи або постнатальний розвиток. Але слід дотримуватися певної обережності при призначенні препарату Депривокс вагітним.

Флувоксамін виділяється з грудним молоком (відношення молока/плазми становить приблизно

0,3). Таким чином, Депривокс не слід застосовувати в період лактації або треба відмовитися

від годування груддю.

Діти та підлітки (до 18 років)

Поки даних щодо використання препарату Депривокс для лікування підлітків та дітей (до

18 років) недостатньо

Вплив на здатність керувати автотранспортним засобом і роботу з точними механізмами.

Вплив препарату Депривокс у дозі 150 мг на день на психомоторну функцію та реакцію вивчався в експериментальних умовах на здорових добровольцях; не відмічено жодних негативних ефектів препарату. Однак, в окремих випадках здатність керувати автотранспортним засобом і працювати з точними механізмами була знижена. Вищі дози препарату або його застосування у комбінації з алкоголем або лікарськими засобами, що впливають на ЦНС (бензодіазепінами) суттєво змінювала здатність адекватної реакції.

Враховуючи, що побічним ефектом препарату Депривокс є сонливість, пацієнти повинні брати це до уваги на початку лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Фармакодинамічна взаємодія. При сумісному застосуванні препарату Депривокс (флувоксамін) та інгібіторів МАО можливо виникнення серотонінового синдрому (симптоми: підвищення температури, ригідність, міоклонус, тахікардія, автономна нестабільність, діарея та зміни психічного стану, такі як сплутаність свідомості, ажитація з можливістю розвитку марення та коми), що може загрожувати життю.

Депривокс можна застосовувати у комбінації з препаратами літію при лікуванні пацієнтів із тяжкою депресією, що не відповідає на терапію. Однак, треба враховувати, що сумісне застосування літію з флувоксаміном може призвести до підсилення негативних побічних ефектів флувоксаміну. Існують окремі повідомлення про підсилення при застосуванні флувоксаміну у комбінації з літієм та нейролептиками серотонергічних ефектів, подібних до нейролептичного злоякісного синдрому.

Серотонінергічні ефекти можуть підсилюватися і при застосуванні препарату Депривокс з іншими засобами із серотонінергічною дією (триптофаном, суматриптаном та іншими інгібіторами серотоніну селективної дії). Зрідка при такому використанні підсилюється серотонінергічний ефект.

Повідомлялося про випадки тяжкого блювання при комбінованому застосуванні флувоксаміну з триптофаном; таким чином, комбіновано ці препарати треба застосовувати з обережністю.

Фармакокінетична взаємодія. Препарат Депривокс (флувоксамін) може подовжувати катаболізм лікарських речовин, що метаболізуються окисленням у печінці. Клінічно важлива взаємодія можлива при комбінації препарату з лікарськими засобами, що мають вузький терапевтичний індекс (пероральні антикоагулянти фенпрокумон, фенокумарол і варфарин; фенітоїн, теофілін, карбамазепін). Коректування дози таких лікарських засобів необхідно на початку лікування або при нагальному завершенні терапії флувоксаміном.

Флувоксамін є могутнім інгібітором цитохрому 450 (CYP1A2) і менш сильним інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP2С19 та CYP2D6. Таким чином, флувоксамін може призвести до значного підвищення рівня у плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються CYP1A2, наприклад такрину. Рівні у плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються CYP3A4, CYP2С19 та CYP2D6, також можуть підвищитися при застосуванні препарату Депривокс (флувоксаміну). Супутнє застосування препарату з терфенадином, астемізолом або цизапридом протипоказано, оскільки при цьому рівень цих препаратів у плазмі крові підвищується через інгібування CXP3A1, яке супроводжується подовженням часу QT, що пов’язують з хаотичною поліморфною шлуночковою тахікардією, інколи фатальною. Обережності треба дотримуватися і при застосуванні препарату Депривокс сумісно із засобами, що метаболізуються CYP3A4: циклоспорином, метадоном і бензодіазепінами, які метаболізуються окисленням, оскільки ці засоби взаємодіють з флувоксаміном.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики. Загалом комбіноване застосування цих засобів з флувоксаміном не рекомендується через підвищення до того стабільних рівнів у плазмі крові цих препаратів. Обережності слід дотримуватися після зважування користі та ризику при застосуванні комбінованої терапії трициклічними антидепресантами або нейролептиками та флувоксаміну. Денна доза трициклічного антидепресанту або нейролептику повинна відповідати нижньому рівневі терапевтичного діапазону. Це особливо стосується клозапіну. На початку курсу терапії препаратом Депривокс для пацієнтів, які попередньо приймали трициклічні антидепресанти або нейролептики, необхідне суттєве зниження дози цих препаратів до нижньої межі їх терапевтичного діапазону. Дозування трициклічних антидепресантів в обох випадках має коректуватися згідно з результатами моніторингу їх концентрації в плазмі крові.

При вивченні взаємодії флувоксаміну та пропранололу було відмічено підвищення рівня пропранололу в плазмі крові. Тому рекомендується знижувати дозу пропранололу при його використанні у комбінації з флувоксаміном.

Окремі повідомлення свідчать про можливу взаємодію з дилтіазепамом.

У здорових добровольців не відмічається суттєвої фармакокінетичної взаємодії між флувоксаміном та етанолом; головний ефект етанолу флувоксаміном не підсилюється. Проте рекомендовано, як і при використанні інших психотропних засобів, при лікуванні флувоксаміном уникати алкоголю.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 0 С в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Ссылка на основную публикацию
Депиляция приморский район
Сделать восковую депиляцию лучше всего у прифессионалов в салоне красоты. Преимущества восковой депиляции Доступность Быстрота Более стойкий эффект Считается, что...
Дексатобром капли
Аналоги Тобрадекс – достаточно дорогое средство, которое может стать не по карману некоторым потребителям. В этом случае встаёт вопрос, чем...
Декскетопрофен состав
Аналоги (дженерики, синонимы) Действующее вещество Фармакологическая группа Рецепт Международный: Rp.: Sol. Dexketoprofeni 0,05 - 2 ml D.t.d.: № 5 in...
Депиляция усиков у женщин в домашних условиях
Усы — это не только мужская забота, но и женская проблема. Часто девушки во время наведения марафета обнаруживают волоски на...
Adblock detector